Ніна давно була на пенсії, тож спокійно сиділа із трирічним онуком. Батьки хлопчика не хотіли віддавати його до дитячого садка. — Хто знає, як там поводяться з дітьми. Завжди по телевізору показують, що дітей не годують та 6’ють. Краще нехай залишиться вдома з мамою, аніж із чужими людьми – міркувала мати Данилки. Ніна для хлопчика мала чіткий план. Весь його день було розписано щохвилини. Якось укладала Ніна онука спати, а потім пішла пити чай із бергамотом. Як різко стали сусіди з дрилем грати. — Ремонт, який жах. – крикнула пенсіонерка. Хлопчик прокинувся і став плaкати, жінка не знала, як поводитися. Сусіди починали включати дриль щодня й у той проміжок, у якому Данило мав лягати спати.
Минуло два місяці, ремонт не закінчився, а хлопчик забув про таке явище, як денний сон. Вкотре, коли дриль знову запрацювала, то Ніна пішла шукати квартиру, з якої долинали ці диявольські звуки. Сусідка сказала Ніні, що ремонт роблять у сусідньому під’їзді. Жінка швидко знайшла цю квартиру та почала дзвонити у дверний дзвінок. Двері відкрив сивий чоловік середніх років. Він з цікавістю дивився на Ніну, складалося відчуття, що Ніна та цей чоловік давні друзі. — Ви коли закінчите свердлити, га? У проміжку з двох до трьох моя дитина спить. Можете не свердлити у цей час? — Запитала Ніна. — Моїм працівникам зручно цим часом приходити, може зачекайте тиждень. Ми закінчимо, і робітники одразу ж поїдуть. — Запропонував чоловік.
— Так придумайте що-небудь, а то я ночами стукатиму палицею об стіну, або битиму по батареях всю ніч. Ви на мене так не дивіться, я все можу, – погрожувала Ніна. Після цього дня чоловік включав дриль лише після трьох. Коли ремонт закінчили, то чоловік вирішив відвідати Ніну. — Ніно, здравствуйте. Не дозволите увійти? – спитав він у дверях. — Я якраз спекла пиріг, приходьте чай пити. -Ти мене не впізнала? — Запитав чоловік, сидячи на кухні. — Ні. – відповіла Ніна. — Володя я, ми разом в університеті вчилися. Я тебе одразу дізнався, щойно почала мені загpoжувати, я подумав, що роки тільки сильніше зміцнили твій бійцівський характер. Володя та Ніна дивилися один на одного і кожен розумів, що між ними пробігла icкра.
