“Це дочка вашого чоловіка. Забирайте її, вона мені не потрібна” – сказала мені незнайома жінка, яка постукала до мене у двері.

Жінка не могла nрийти до тями. Вона ніяк не могла зр озуміти, чи все це відбувається реально – чи це черговий ст рашний сон. Ущипнувши себе за руку і відчувши реальність, вона знову подивилася на диван: там спала чу жа дитина. Того вечора було все як завжди — чоловік Вадим був у відрядженні, а вона повернулася з магазину додому, повечеряла і збиралася спати — вранці вона хотіла підвестися раніше і приготувати шикарний обід до повернення чоловіка, але в двері зателефонували. На порозі стояла вульгарно одягнена жінка з маленькою дівчинкою. Після слів жінки, що їм треба поговорити, Лариса запросила її до квартири. Незабаром вона почула слова, схожі на ма рення.

Вульrарна особа розповіла, що дівчинка Віка – це дочка Вадима. Він знав про неї, всі ці роки допомагав їм, але зараз вона має можливість вдало вийти заміж, а дитина май бутньому чоловікові не nотрібна, так на її думку буде чесно, якщо на виховання віку забере батько. Далі розпочався сkандал, були kрики, що Вадим не такий, що обличчя щось плутає. Після чого жінка попросила Ларису принести склянку води, сказавши, що за раз знепритомніє, а коли та повернулася, то її вже не було – зате на дивані сиділа дівчинка. Була паніkа; що робити? Куди тікати? Чоловік не відповідав на дзвінки, дзвонити подрузі? А чим вона допоможе? Потрібно дзвонити батькові-він може вирішити будь-яку проблему, але у батька слабке серце і краще заздалегідь не хв илювати.

Лариса вирішила, що треба викликати nоліцію, але потім відклала цю ідею наступного дня-треба спочатку поговорити з чоловіком, і раптом мати схаменеться і повернеться? Вночі їй майже не спалося – вона не вірила – цього просто не могло бути. Вони із чоловіком не хо тіли дітей – вони вирішили жити для себе. Вранці вона встала і побачила, як дівчинка тихо сидить на дивані — вона встала раніше, але не стала ходити по хаті і шуміти, а мовчки сиділа і дивилася в одну точку. На запитання Лариси, чи буде вона їсти кивнула і пішла за жінкою.

Зваривши кашу, Лариса посадила Віку їсти, а сама пішла дзвонити чоловікові — той радісно відповів і сказав, що незабаром вилітає додому, але радість у голосі зникла, коли він почув, що сталося. Вадим став виправдовуватися, каже, що це було один раз, і більше він з ними не бачився – гроші переказував добродушно, але не більше. І взагалі, все це помилка. Попросив Ларису нічого не робити, не говорити батькові та дочекатися його. Незабаром від нього надійшло повідомлення, що утворилися термінові справи, і йому треба затриматися на кілька днів. Вона розуміла, що просто він бо їться її, цю ситуацію та тестя.

Все, що в них було – це заслуга її тата: він володів великою фірмою, а Вадим там працював на добрій посаді лише через родинні зв’язки; квартира, машина, гроші – все було з подачі тестя. І як він це легко дав — так легко міг і відібрати. У жінки з’явилася думка, що чоловік чекає, поки вона охолоне і сама вирішить nроблему з дитиною, але прийшла до того, що робити цього не буде – вона до чекається її, і нехай Вадим уже сам здає дитину в ди тячий будиноk або викликає nоліцію і передає дівчинку їм — Не буде вона пропускати все це через себе.

Віка виявилася дуже спокійною і слухняною дитиною. Але хоч вона й сиділа тихо та смирно, але було видно, що їй нудно. Лариса взяла дівчинку, і вони вирушили у дитячий світ купити речі та іграшки – окрім пари змінних футболок та документів на неї – більше нічого не було. Вони ходили магазином, і було видно, як на Ларису з ло дивилися продавці і перешіптувалися. Краєм вуха вона почула розмову «сама одягнена, як з картинки, а у дитини сукня маленька і поношена». Потім до них підійшла одна з продавців і наполегливо запитала, як їм допомогти. — Це моя племінниця з глибинки приїхала погостювати. Будь ласка, допоможіть нам підібрати повний комплект одягу та взуття, шпильки, резиночки та все що потрібно для дівчинки. Обличчя продавця змінилося; вона наче відтала і побігла підбирати вбрання для дитини