Коли ми приїхали на дачу до свекрухи, вона вручила мені дві коробки. Відкривши їх, я мало дару мови не втратила.

Ми з чоловіком познайомилися ще, коли нам було вісімнадцять років. Ми були дуже молоді, але шалено любили один одного, тому вирішили, як можна раніше одружитися. Через рік я завагітніла. Коли ми розповіли про це свекрусі, вона була дуже рада і допомагала мені в усьому. У мене народився хлопчик, у якому бабуся душі не чула. Минуло вісім років, як раптом я знову дізналася, що чекаю на дитину. Ми з чоловіком чудово пам’ятали, реакцію свекрухи, коли ми минулого разу їй оголосили таку новину, тому вирішили негайно розповісти їй. Але чомусь цього разу вона так не зраділа. На світ з’явилася дівчинка.

На щастя, бабусине кохання прокинулося, і та ні на крок не відходила від коханої внучки. Потім ще через вісім років, я знову була в положенні. На цей раз ми з чоловіком вирішили не говорити нічого свекрухи, щоб не турбувати її вкотре. Але на диво, коли вона сама все зрозуміла, привітала нас і сказала, що дуже щаслива.Та й потім у нас з’явилася ще одна дівчинка. Ми зі свекрухою завжди були близькими, вона мені була майже як рідна мати. І на її ювілей ми з чоловіком вирішили подарувати їй гарну духовку для дачі.

Вона давно хотіла купити її, але все не виходило. Коли ми з чоловіком розгортали презент, свекруха мало не заплакала і сказала: — Ви наче мої думки прочитали! Я вам завтра пиріжків напіку. Потрібно ж нову духовку перевірити. А коли ми збиралися повертатись додому, свекруха раптом взяла мене за руку і повела до своєї кімнати. Вона дала мені дві гарні коробки. В одній була норкова шуба, а в іншій — діамантова каблучка. Я ледве не проковтнула язика від подиву. Вона подивилася на мене і сказала: — Дозволь мені висловити подяку за те, що в мене така гарна невістка! Я про таку могла лише мріяти. Того дня я ніколи не забуду.