Історія про зnаxарку, яка виліkувала те, що було не під силу навіть ліkарям Як же після цього не вірити в диво

У дитинстві зі мною сталася одна історія, в яку мені навіть зараз не віриться. У дитинстві я була дуже слабкою дівчинкою. У багатьох в дитинстві були слабкі місця: у когось гор ло, у ког ось шл унок, а у мене цим слабким місцем були о чі. З моїх оч ей постійно текли сль ози, незважаючи на погоду і ступінь втоми оч ей. Моїй мамі нелегко доводилося, вона постійно водила мене до різних ліkарів протягом усього дитячого віку. Після сотого доктора мамі розповіли про одну жінку. Вона була відомою zнаxаркою. Батьки в ці розповіді не вірили. Вони просто забули про картку з адресою і телефоном жінки, але моя бабуся твердила, що від візиту до неї, точно нічого поганого не станеться. Як виявилося, зnаxарка гроші не просила.

Їй або платили продуктами, або ікони їй дарували. Бабуся вирішила особисто зайнятися мною і зателефонувала zнаxарці. Вона їй повідомила, що два сеанси пройдуть по телефону. Мені давали трубку, і я сиділа і слухала неясні слова і шепіт. Це тривало два дні. На третій сеанс ми поїхали до неї особисто. Моторошно бо ялася, як пам’ятаю в моїй голові вже склався якийсь образ мультяшної ві дьми з покинутого будинку з зі ллям і чарі вними пали чками в будинку. Приїхали ми до зnахарки, я дуже боялася. Відчинила двері одна чарівна низенька жінка, вона була зовсім не схожа на образ середньостатистичної відьми з моєї голови. Квартира її була вкрай звичайною, єдине, в середині кімнати стояла кушетка і навколо було багато іkон. Я лягла на кушетку, зnаaарка сіла ближче до моєї голови і знову почала шепотіти невиразні слова (я пам’ятаю тільки те, що вони були не російською) і робити дивні рухи руками. В кінці сеансу бабуся вручила їй конверт, і ми вирушили додому.

Я не знаю як це вийшло, що там вона наворожила, мені і зараз важко повірити, але слі з більше не було видно на моєму обличчі, крім випадків, коли я сама пла кала. Сьогодні мені 26. Я вже доросла дівчина, багато чого в житті розумію, але до сих пір та знaxарка залишається в моїй пам’яті, як чарівниця, яка зробила те, що не зміг жоден ліkар і не одні ліkи. Моєму синові зараз 3 рочки, але він каже дуже повільно, словниковий запас у нього дуже маленький. Якби мені зараз дали телефон тієї знaxарки, я б і секунду не думала, перш ніж подзвонити їй. Які методи ми тільки не пробували, але все немає результату. У той же час я скептично ставлюся до історій такого роду. А у вас були схожі історії? Ви вірите в міс тику або в наро дну ме дицину?