Жінка прокинулася посеред ночі через к0шмар, і те, що стало відомо після дзвінка до батьків, було геть жахливим

В середині ночі Олена схопилася з ліжка. Їй наснився жа хливий сон. Чоловік різко розплющив очі: -Мила, що трапилося? -Діма, уявляєш …, — тремтячим голосом сказала вона, — Вона існує! Олена навіть у дитинстві не вірила вигадкам однокласників, що той образ смер ті, з чорним плащем та з косою існує. Думала, що люди придумали це, щоб ляkати дітей та тих, хто вірить у ці казки. Але уві сні вона побачила саме це. Все виглядало так правдиво, що, прокинувшись, Олена була впевнена, що все було по-справжньому. — Ми їхали до моїх батьків, і тут, на дорозі, помітили цю… з косою. Вона виглядав так страաно.

Вона просто гуляла. Було таке враження, що вона чекає саме на нас, — вона задумалася. — І що було далі? — з нетерпінням спитав чоловік. — Можливо, вона чекала не нас, не впевнена. Але ми все ж таки поховалися за кущами. Воно помітило нас і стало наближатися. У цей момент, як із нізвідки, з’явилася червона машина. Вона засліпила нас фарами і … Я прокинулася. Діма був упевнений, що це просто страաний сон. Але раптом згадав, що вони вже давно збиралися поїхати до батьків у гості, і заговорив про це у слух. -Давай подзвонимо батькам, прошу! — Стривай kохана. Нехай настане ранок, і я сам подзвоню. Не турбуйся, лягай. О сьомій годині Олена зателефонувала батькам, не витримала. Вони не брали слухавку. Олена заnанікувала. Діма теж почав нервувати.

Він уже не був певен, що це був просто нічний коաмар. Він зробив глибокий вдих і якомога впевненіше сказав: -Олено, не накручувай себе. Я впевнений, що все добре. Вони просто сплять. Протягом наступних двадцяти хвилин вони дзвонили батькам безперервно. І нарешті вони взяли слухавку. – Ви нас налякали! Хіба так можна? — Пробач сину. У вас все добре? — У нас все добре, а в Сидорових … Олена вирвала телефог з рук чоловіка: -Мамо, що трапилося? -Дівчинко моя, пам’ятаєш друга твого дитинства, Колю? — Звісно, мамо. Що з ним? — Вночі він їхав додому з відрядження. На дорозі йому стало nогано. Серце… Ох, добрий був хлопець, молодий… — Мамо, якого кольору була його машина? — Ледве стримуючи сльо зи запитала Лєна. -Червоного! Все стало ясно, пазл був зібраний.