Величезна відстань між нами показала наші справжні почуття.

Стас і Віра познайомилися і заkохалися одне в одного, коли їм було по 17 років. Але почалася пандемія і ускладнила їм життя. Вони жили в різних кінцях Москви і звичні для них проведені години зійшли нанівець. Віра твердила батькам, що не може жити без Стаса, навіть розповіла про їхнє бажання через рік розписатися у РАГСі. Батьки були не nроти Стаса, але так вийшло… На щастя, соціальні мережі повністю зайшли в наше життя: вони переписувалися, про кохання, про ніжність, про всю романтику, потім любовні теми набридли, про життя почали говорити. Поспілкувалися так 3 тижні. І раптом….

Підходить Вероніка до матері і каже, що Стас, виявився, не дуже. А причина ось у чому… — Мам, він не вміє нічого, навіть забратися за собою, готує йому мама, та й про майбутнє і роботу не замислюється. Думає, що йому батько повинен все готове подавати, а він повинен у ігри рубатися і все… як з ним сім’ю будувати, та й дітей… адже він сам ще не виріс, та й не хоче… інфан тильний чувак… Мати засмутилася, але підтримала дочку, адже Стас їй так подобався. А ось на іншому кінці міста Стас говорив зі своїм другом, розповідав, яка Віра зарозуміла і відразлива.

Так вони і розлучилися, за СМС. Без криків, сkандалів та закидів. Мама Вероніки розповіла цю історію своєму другові з великим жалем. Сумна розповідь про не вийшло перше кохання…. А друг усміхнувся і сказав, що все сталося якнайкраще. Вони могли б одружитися в пориві пристрасті, а потім зненавиділи б один одного. Розлучилися б або, навпаки, жили б разом, а нанависть зростала з кожним разом все більше і більше. Найкраще роз лучення — він до весілля…. Все правильно. Мама Віри погодилася, на щасливій ноті вони попрощалися.