Зоя Іванівна погодилася переїхати до сина. З цього моменту в неї почалися пpо блеми з невісткою.

Раніше Зоя Іванівна із чоловіком жила у своїй трикімнатній квартирі. Вони вирішили розміняти квартиру на двокімнатну та однокімнатну. У двійці розташувався її син із сім’єю, а вона із чоловіком в однушці. Чоловік Зої Іванівни по мер, вона позбулася сама. Син із невісткою рідко до неї заїжджали. Вони любили їздити до матері Олені, а не до неї. Батьки невістки жили на селі, смороду Малі просторій будинок. Усі сімейні свята відзначали там же. Якось до Зої Іванівни прийшов син, це було ді зно. — Мамо, нам треба поговорити.

У нас сусіди розлучаються. Свою шикарну квартиру хочуть обміняти на двокімнатну та однокімнатну. «Втрачати шанс було б безглуздо», — говорив син. — А я де житиму? — Запитала Зоя Іванівна. — З нами. Ми з вами порозуміємося, я обіцяю. Ми будемо дуже дружною родиною. Настя по бабусі сумує, буде Вам рада. — Ро зпиналася невістка перед свекрухою. Зоя Іванівна переїхала до сина з невісткою смороду не ла днали. Олена чіплялася до свекрухи через будь — яку дрібницю. Дівчина навіть виділила свекрусі полицю для продуктів окрему. Якось до Зої Іванівни прийшли подруги, засиділися. Олена повернулася з роботи та попросила їх піти. — Альона, ну навіщо ти так?

Вони ж гості. — обурювалася свекруха. — І що? Я господарка цієї квартири, вони були не моїми гостями. Ось і попросила піти. — Відповідала Олена. Настя, бачачи всю картину, заступилася за бабусю. Вона Зою Іванівну любила і завжди поважала на відміну від матері. Вийшов великий скандал. Олена мало не виганяла свекруху з дому. Зоя Іванівна терпіти нападки наpеченої не могла, тож зібрала речі та з’єднання їхала з квартири. Внучка допомогла бабусі переїхати. Настя вирішила, що житиме з бабусею. Внучка вмовила Зою Іванівну подати на батьків до сy ду. Адже в їхній трикімнатній квартирі є частка Зої Іванівни: її ніхто не має права виrаняти.