Свекруха приїхала на тиждень, а залишилася на місяць. Я придумала на майбутнє план, як цього більше не допускати.

Я люблю свою свекруху. Вона нам з чоловіком перші роки заміжжя дуже доnомагала. Потім ми переїхали в Москву, а вона вирішила залишитися в своєму місті. Ми з чоловіком швидко знайшли роботу, і коли почали добре заробляти, то вирішили, що можна вже планувати дитину. Через півтора роки у нас наро дилася дочка Люся. Ми жили дуже добре, іпотеку встигали вчасно оnлачувати, по ресторанах ходили, нові речі куnували, навіть могли дозволити собі їздити у відпустку. У нас все йшло гладко. Звичайно, завжди є, куди рости, адже квартира невелика, але як іпотеку закінчимо, то подумаємо над новою квартирою, більш просторою.

Свекруха рідко приїжджала до нас, так як їй було довго їхати. Якщо приїжджала, то на поїзді, дорога займала у неї 3 дні. Туди і назад виходило 6 днів. Свекруха, як то кажуть, рідко приїжджала, але влучно. Менше місяця не залишалася. — Я не готова приїжджати до вас на тиждень, а потім тиждень витрачати на дороrу, — говорила вона мені. Одного разу вона приїхала і залишилася на 6 місяців. Нам було тісно в нашій маленькій квартирі, але їй було плювати. До того ж, вона заважала мені працювати. Я веб-дизайнер, і всю роботу робила вдома, сидячи перед комп’ютером, але будь-яка робота з дому для неї щось несерйозне. — Про яку роботу може йти мова? Якщо ти весь день перед комп’ютером сидиш

Тобі аби нічого не робити, тому у вас нічого їсти і завжди брудно, — насміхаючись, говорила свекруха. Пояснювати їй щось було безглуздо, тому я мовчала. Після тижня вже починалися сварkи. Якщо вона мені щось говорила, то я їй відповідала. Кожен її приїзд закінчувався сварkою. Чоловік вчора запросив її до нас в гості. Я, звичайно, не проти, але сказала заздалегідь, щоб він передав матері, щоб та більше тижня не залишалася у нас. Він відмовився дзвонити, бо мати образиться на нього, за такі слова. Довелося дзвонити мені: придумала на ходу щось, коли зрозуміла, що вона планує на місяць. Сказала, що нам в цей час не зручно. Трохи образилася, а потім сказала, що приїде на Великдень, тоді залишиться на місяць або трішки більше. Я нічого не змогла придумати і вже не знаю, як чинити.