Ненаситна жінка погубила все своє життя в гонитві за емоціями.

Олесю виростила мати одиначка, дівчина була ще зі шкільних часів несильна у навчанні, мріяла про повноцінну родину. Коли до інституту вона не вступила, почала підробляти нянею в дитячому садку, адже вона дуже любила діток. Олесі завжди було цікаво у галасливих компаніях. Саме в одній з таких компаній вона зустріла свого майбутнього чоловіка Микиту. Весілля не було, вони розписалися та почали жити разом. Були не бідні, але й статку не було, адже в обох зарплата була невелика. Пізніше почалися проблеми порозуміння, адже кожен по-своєму представляв своє сімейне життя. Микита хотів, щоб дружина його зустрічала після роботи, вони ділилися тим, як минув день, у теплому, затишному будинку, де завжди на нього чекала б вечеря. Олеся ж не хотіла особливо витрачатись на домашню роботу і віддавала перевагу гулянкам з подругами. Микиту все це дратувало. Вічні скандали та суперечки. Якось усе вийшло з-під контролю, на стільки, що Олеся потрапила до лікарні. Там з’ясувалося, що після сильного падіння вона втратила їхню дитину.

Олеся не змогла змиритися з цим усім. Виписавшись із лікарні, дівчина подала на розлучення, так закінчився її перший шлюб. Вона повернулася жити до матері. Минув час, і Олеся зустріла чудового чоловіка у компанії друзів під час святкування Нового року. Його звали Леонід, у них був невеликий роман, після якого вони навіть не бачилися, але наслідки цього роману теж були… Олеся завагітніла. Спочатку вона хотіла повідомити Леоніда, але потім прийняла рішення, що стане як мати, матір’ю поодинці. Малятко народилося, вона назвала її Маргарита. Спочатку на все вистачало, але до шести місяців у Олесі закінчилося молоко. Вона розуміла, що малечі потрібні суміші, але грошей уже не вистачало. Тоді вона вирішила зателефонувати Лені. Дівчина так і вчинила, повідомивши йому, що народила дитину від неї. Леонід скинув виклик. Спочатку Олеся засмутилася, але приблизно за годину у двері зателефонували. На порозі стояв Леонід, який дізнався адресу Олесі та приїхав з іграшками, памперсами, пляшечками, одягом та іншими речами, потрібними для малечі. Спочатку обидва хвилювалися, не могли вступити вперед. Олеся запросила його всередину і подякувала страшенно зніяковіла.

Вона провела його в кімнату до доньки, де лежала маленька Рита і грала з єдиною іграшкою. Побачивши тата, мала посміхнулася і серце Льоні розпливлося. Він узяв її на руки, і рівно через дві години мало задрімало у нього на руках. Він бачив, що дочка його копія, кучеряве волосся, як у нього, колір шкіри. Леонід подивився на Олесю та попросив написати все, що потрібно для дитини. Олеся почала відмовлятися, мовляв, дорого. Він наполяг на своєму. Коли дитина заснула в ліжечку Леонід пішов. Наступного дня на порозі було все те, що потрібно було для малечі, а ще квіти із запискою «Вийдеш за мене?» та кільцем. Вони зіграли пишне весілля, і дівчина переїхала до їхнього великого будинку. Спочатку свекри ставилися до дівчини з побоюванням, думаючи, де каверза. Потім перейнялися до онуки, вона була страшенно схожа на Льоню і через два роки народилася друга дочка — Аллочка. Свекри підтримували молодих, навіть Олесі допомогли, вона відучилася в університеті.

Через роки Олеся почала втомлюватися, вона дуже любила Леоніда, але його єдиною вадою вважала нелюбов до шумних компаній. Він відпускав її всюди, бо довіряв. Тільки ось дарма. Втомлена жінка знайшла собі залицяльника молодше на десять років, їй було сорок один. Донькам тоді по чотирнадцять та дванадцять. Якось Олеся наважилася і пішла разом із доньками до свого нового чоловіка — Паші. Старша дочка не змогла вжитися з ними та пішла до батька. Молодша ж усіма силами намагалася вмовити матір у тому, що вона губить собі життя, але марно. Нова свекруха витиснила Олесю з життя сина, бо не хотіла бачити поряд зі своїм сином дорослу жінку, то ще з двома розлученнями за спиною та дітьми, вважаючи, що її синові потрібна молода господиня здатна народити від нього. Тоді Олеся зрозуміла, як сильно вона прогадала і не цінувала чоловіка, який її на руках носив і ще з народженням Рити не кинув їх. Вона спробувала повернутися, але Леонід не збирався прощати дружину, але в усьому продовжував допомагати і підтримувати.