Чоловік погодився, щоб мої батьки переїхали до нас і допомогли з новонар одженими двійнятами. Але після його останньої заяви я досі не можу прийти до тями.

Ми з чоловіком у шлюбі вже п’ять років. Живемо у Москві. Спочатку у мене довго не виходило завагітніти. Ми з чоловіком проходили обстеження, приймали ліки, спробували ЕКЗ. На щастя, у нас вийшло. За кілька місяців я звільнилася з роботи. Ми з чоловіком дуже боялися, що щось може піти не так, тому вирішили, що найбезпечніше буде, якщо я залишусь удома. Також вагітність у мене була важка. І оскільки ми чекали двійнят, вирішили покликати моїх батьків пожити у нас. Вони давно хотіли продати свій будинок, гараж, все, що у них є, і переїхати в Підмосков’я, побудувати там будинок. Це був слушний момент. Вони жили в нас, допомагали мені. Тато займався будівництвом, мама допомагала мені у всьому. Без її допомоги я не змогла б. І ось нар одилися доньки. Загалом все пройшло добре. Але кожен має дрібні проблеми зі здоров’ям.

І тут мама помагала. З новонаро дженими важко, ще важче, якщо це двійнята. Тато машиною, доставив продукти, ліки, підгузки, загалом, все необхідне новонаро джених. Єдина людина, яка після наро дження дітей життя не змінилася, це мій чоловік. Він як раніше ходив працювати, так і зараз. Додому, поїсти, поспати. А кілька днів тому він заявив мені: — Я втомився працювати і забезпечити тебе та твоїх батьків. Якщо вони хочуть і надалі пожити в нас, то хай хоча б одну свою пенсію вкладають у загальний бюджет. Ми не вдвох живемо, а вшестеро. Зараз і комуналка потроїлася, і витрати на продукти збільшилися. З наступного місяця залишу собі п’ятнадцять тисяч від зарплати на особисті витрати. А я говорю йому: «Які особисті витрати? У тебе новонар оджені діти>>.

Він учинив скандал. Батьки спробували заспокоїти його, а він їм у відповідь: — Якщо вам не подобається, можете вмотувати звідси. Свою доньку теж заберіть. А будинок батьків ще не готовий. Переїхати не можемо. — Нікуди ми не підемо, особливо з дітьми! – сказала я. Він зібрав речі та поїхав до мами. Вже чотири дні він живе у свекрухи. Не дзвонить, дітьми не цікавиться. Батьки засмутилися. Вони начебто прийшли допомагати, а вийшло навпаки. Подзвонила свекрусі, каже – все налагодиться. Але минуло вже десять днів. І він не дзвонить, і свекруха.